Проба пера

На вічну пам'ять загиблим героям

Я бачу небо, чисте і прозоре,

А навкруги все прокидається від сну,

Мій рідний край, безмежний, неозорий,

Що вже готовий зустрічать весну.

Але пейзаж цей бачу я не всюди,

Бо рідний край окутала війна,

Куди не гляну, всюди гинуть люди,

Але чому? Ця істина відома всім здавна.

Я бачу зорі, тихі і далекі,

То предки споглядають на наш світ,

їх голоси приносять нам лелеки,

А дотик - ніжний яблуневий цвіт.

Та придививсь, все більше їх я бачу,

Усипаний зірками небокрай,

Від них я чую стільки горя й плачу.

То душі, що летять у рай.

За відданість країні, за хоробрість,

За їх любов, проявлену в житті,

Патріотизм, увагу, честь і доблесть,

Великий сенс у їхньому бутті.

На жаль, немає більше їх із нами,

А біль і розпач душу роздира,

І навіть не опишеш це словами,

Як серце боляче від цього завмира.

Загинути в бою - це слава для героя,

Померти від удару ворогів,

Та як буває, станеться порою,

Упасти від патрона земляків.

Одна лиш мить і все - життя немає,

Невинні люди від братів своїх померли,

Пройдуть роки і запал погасає,

Та хто ж загиблим душі їх поверне?

їх більше сотні, але хто ж знає,

Число всіх тих, хто полягли,

А на Майдані всюди кров стікає

Отих людей, що жити ще могли.

Між них є ті, хто лиш в життя ввійшли,

Не встигнувши пізнать його, як треба,

На полі бою вже вони пішли

До Бога, вмить полинувши до неба.

Із мужнім запалом прибули з-за кордону

І честь віддали своїй Батьківщині,

Та влучний постріл і удар патрону

Навіки їх лишили в Україні.

Бували й ті, хто крізь високі мури

За Україну пробивались до кінця,

Жорстоким піддавалися тортурам,

Та зберегли в собі патріотизм бійця.

Запам'ятають вчинки їх навіки

І молоді, і зрілі, і похилі,

За волю й правду назавжди закрили віки,

За честь народну вже лежать в могилі.

Неначе зорі, ясні і пророчі,

На небі, в пам'яті залишаться вони,

В потрібні миті відкриватимуть нам очі

Вкраїни-неньки доблесні сини.

Повік їх вчинки, жертви не забудуть,

Навічно стануть наслідком цих бід.

Герої житимуть, допоки живуть люди,

Допоки житиме козацький рід.

Кажу це всій країні, всьому світу,

Що Україна - вільна і свята,

Повік не впаде від чужого гніту,

І українські в ній колосяться жита.

її народ - незламний й непокірний,

Боротися він буде до кінця,

Козацький дух у ньому сильний, вірний,

Горить у нім патріотизм бійця.

Героям слава! Слава Україні!

Це все для нас, наступних поколінь,

Тож будьмо вірні нашій Батьківщині

І слухаймо сердець наших велінь!

                                                   Фінагеєва Анастасія.

Мова

Мова наша рідна,

Сонце веселкове

Ходить з щитом мідним,

Захищає слово.

Скільки днів проходить,

А вона все грає.

Де русизми ходять,

Всіх їх проганяє.

Дякуємо, Боже,

Тобі за цю щедрість.

                                                 Ми мові допоможемо,

                                                 На радість усім людям.

                                                                                              Фінагеєва Анастасія.

Український народ 

Рідна, мила Україна,

Неосяжна і простора,

Ти могутня і велична,

Яка ж ти чудова !

А народ твій працьовитий, 

Гостинний, завзятий, 

Високою мораллю сповитий, 

Мудрий, щирий, талановитий.

Українці - гарні люди,

Хай їм завжди щастя буде.

На традиції багаті,

Знають їх у кожній хаті.

Це народ співучий дуже 

Ти знаєш про це, друже ? 

У роботі й відпочинку" 

Пісні нема ніде спочинку.

У змаганнях участь він бере,

І призи там виграє.

На відкриття він теж мастак

Робить їх не абияк.

Народ духовно наш багатий. 

Милосердя йому не займати, 

Понад усе свою країну любить, 

Духовних надбань її не згубить!

                                                                                Новіцька Мар'яна.

Україна

Україна, рідна мати, 

Ти прекрасна і багата, 

Незалежною ти стала, 

Світу визнання дістала.

Мова наша українська -

Державною стала. 

В дитсадочках, школах 

Всюди вільно зазвучала.

Твоє майбутнє уявляю

В яскравих, світлих я тонах. 

Стати європейською тобі бажаю

 „ Коли ж це буде " - я гадаю.

Але, щоб так насправді сталось,

 Зусиль докласти треба всім. 

І щоб задумане збулось 

У світ добро несім !

                              Новіцька Мар'яна.

Матуся

Моя, матусю, ти рідненька,  

Моя голубонько сизенька, 

Ти, мов та зірка, що веде 

Крізь довгі терени мене.

Твої веселі карі очі 

Не спали довгі, темні ночі. 

Ти над колискою леліла,

 Над кожним кроком тріпотіла.

Усе життя була зі мною, 

І не покрилось серце тьмою.

 Лиш скроні вкрила сивина,

 Й прийшла у душу тишина.

Ціною золота і срібла

 Не передать твого тепла.

 А твої добрі, ніжні руки 

Терпіли все, окрім розлуки,

Та скільки б років не пройшло, 

Куди б життя не занесло, 

Ми разом будемо навіки, 

Поки не стуляться повіки.

                       Буймістер Аліна.